Як пройшли тести білоруських шин під Ярославлем

На російському полігоні ТОВ "Вершина" пройшли сертифікаційні випробування трьох моделей легкових шин ВАТ "Белшина". Про те, як пройшли тести, розповідає головний редактор газети "Шинник" Валерій Зіновський.

Під стукіт коліс на стиках і барабанний дріб на стрілках ніс нас поїзд до Москви, щоб потім на перекладних - Дмитров, а звідти на полігон. Ми їхали і, як співала колись Алла Пугачова, «хмари розганяли руками», щоб не зіпсувалася погода і наша поїздка не виявилася марною, бо в дощ і вітер випробування шин не проводяться, і не солоно хлібавши ми змушені будемо ні з чим повернутися додому .

У міру того, як намотувалися кілометри шляху на підшипники букс залізничних вагонів, росла наша тривога, і ми «молилися, щоб погода не підвела», тим більше, що в Орші холодне сонце наших широт змінили на небі хмари, що заплакали рідкими та важкими краплями дощу.

Станція за станцією, перегін за перегоном наближали нас до мети: Орша, Смоленськ, Сафонове, Бородіно, Вязьма, і ось, нарешті, він – «Вавилон» людей, доріг та напрямків, висоток і нетрів – столиця Росії Москва, а в ній близька нашому серцю своєю назвою Білоруський вокзал.

Можна сказати, як у бою, короткими перебіжками, ми вискочили із затишних обіймів вагона поїзда «Брест – Москва», і кинулися переходами спочатку на привокзальну площу, потім до кас приміського сполучення, а звідти – до потрібного перону місцевих залізничних ліній. Аби тільки не запізнитися, «молили наші серця», оскільки електропоїзд, який ми шукали в павутинні залізничних колій, був останнім, що йшов на Дмитров цього дня, а в запасі на все про все в нас було менше години. І якщо ми не вкладемося в цей час і запізнимося на електричку, ночуватимемо на вокзалі. А цього нам, ох, як не хотілося, адже крім елементарної незручності, зробити це не дозволяв цейтнот часу. Виїзд на полігон для випробування наших шин керівництвом сертифікаційної компанії АНО «Шинтест» було призначено завтра на 4 години ранку. І затримайся ми в Москві, не встигли б на полігон і зірвали б завдання.

Загалом самі розумієте, з яким настроєм і думками ми робили свої перебіжки, звіряючи всі дії з годинником. Але ми встигли, і, схопившись в останню електричку, перепочили, перевели дух до наступного «марш-кидка» у пошуках нічного таксі та готелю.

У «Царівні жабі» – так називався наш тимчасовий будинок, на нас уже чекали, бо мій колега з відрядження потурбувався заздалегідь забронювати місця.

Підбадьорливий душ, пару годин сну і знову гонка, цього разу в машині одного зі співробітників «Шинтресту», інженера-випробувача Гліба, який дуже хвацько, але при цьому з дотриманням усіх правил дорожнього руху, віз нас до села Туношна Ярославської області – місця випробування шин. Шлях нам мав бути завдовжки 250 кілометрів і зайняв він, з усіма особливостями підмосковного трафіку, більше трьох годин.

Ми їхали за щастям, адже як інакше можна назвати перспективний ринок для наших шин – прямі поставки на конвеєр для комплектації перших білорусько-китайських легкових автомобілів сімейства Geely. Головне, щоб це щастя не виявилося примарним, у тому сенсі, щоб шина розміру 225/60R18 моделі Bel-403 пройшла всі випробування за програмою Правил ЄЕК ООН 117, показала хороші результати та отримала сертифікат якості. У тому, що так і буде, ми не сумнівалися, хоча, ясна річ, душу гриз черв'ячок сумніву. Адже це були перші випробування шини на шумність та зчеплення з мокрим асфальтом, і могли бути будь-які сюрпризи.

Крім цієї шини планувалося випробування ще двох легкових шин масового потоку – 175/65R14 моделі Bel-264 та 185/60R14 моделі Bel-256 на підтвердження сертифікату, виданого ним два роки тому.

Дорога йшла історичними місцями древніх міст Сергієва Посада, Александрова, Переславля-Залеського, Ростова Великого, Ярославля. Ось би зупинитися тут на день, поблукати пам'ятними місцями, приникнути до архітектурних перлин. Але не можна, терміни відрядження не приймають сентиментів.

За Ярославлем, осторонь траси на Кострому, непоказний з'їзд веде нас у ліс, де й сховався полігон ТОВ «Вершина», який для випробувань наших шин орендував «Шинтест».

На в'їзді суворі заборонні написи і попередження про випробування, високий паркан з колючим дротом поверху, зла німецька вівчарка, що рветься з ланцюга, і обслуговуюча команда зберігали таємниці полігону від цікавих очей і об'єктива фотоапарата.

Добре, що керівник випробувальної лабораторії АНО «Шинтест» Андрій Фадєєв заздалегідь отримав для нас акредитацію на право фотозйомки, і то лише машин із нашими шинами в момент їх випробувань, а то вивели б нас під білі ручки геть із цього «секретного об'єкта».

Отже, ми на місці. Попереду велика робота і часу на розгойдування немає. Бригада, чи точніше, команда випробувачів, стала готувати машини та шини до тестових заїздів. А мали пройти два подвійні «екзамени» на підтвердження сертифікату для шин серійного виробництва та подвійний сертифікаційний – для нових шин торгової марки Astarta, призначених для кросовера Geely: тести на шумність на сухому асфальті, а також на зчеплення з мокрим асфальтом, це випробування проводилося. в порівнянні з шиною - еталоном.

До речі, мало хто знає, що це таке, еталонна шина, тому поясню. Це спеціально розроблена за особливою технологією шина, яка ніде і нікому не продається, окрім спеціалізованих випробувально-сертифікаційних центрів і то при наданні ними спеціальних гарантій, що вона не буде передана третім особам, і в звичайній експлуатації не використовується. Вона випускається в дуже обмеженій кількості, і лише, як мені сказали, трьома компаніями у США, Канаді та Франції. Це, по суті, той самий лабораторний інструментарій або точніше прилад, як, наприклад, хроматограф для аналізу рідин. Наш «еталонний» Uniroyal на 14 і такий же на 18 дюймів був зроблений дочірньою фірмою Michelin у США.

У чому полягала підготовка шин і техніки до випробувальних заїздів? Нові шини, щойно з форматорів-вулканізаторів, ні в якому разі випробовувати не можна, адже виробники автомобілістам навіть у побуті рекомендують при «взуванні» нових шин бути обережними до пробігу в 200 – 300 кілометрів. І наші шини до їх виходу на старт треку повинні обов'язково «прикататися». Тому для прискорення підготовчого етапу на одному комплекті ми їхали на полігон, другий вже заздалегідь був прикатаний, а в шини Bel-403 для Geely "взули" пікап, який під час випробувань серійних "білок" обкатував нові шини на трасі.

У цей же час з Renault Logan, згідно з методикою, були зняті бризковики та всі інші додаткові обважування, які можуть створювати шум або його екранувати, і автомобіль став кожним колесом на свій окремий ваговий майданчик, з точністю вимірювання до грамів, щоб завантажитись баластом до певної навантаження на кожне колесо. Залежно від індексу несучої здатності шини, завантаження авто має бути 75 плюс-мінус 5 відсотків від індексу несучого навантаження шини. Це щодо випробувань на рівень шуму. А для визначення індексу зчеплення на мокрому покритті діапазон завантаження від 60 до 90 відсотків індексу вантажопідйомності. Цю процедуру проходили всі авто перед кожним випробуванням наших шин, як і взагалі при випробуваннях всіх шин.

А потім з точністю до десятої частки атмосфери визначається та встановлюється тиск у шинах, розрахований за методикою та спеціальною формулою залежно від вагового навантаження. І всі ці дані заносяться до протоколу випробування. Вивіряв до грама вагове навантаження та розраховував тиск Гліб Чекменєв – інженер із сертифікації та лабораторно-дорожніх випробувань АНО «Шинтест». Саме він відповідає за весь теоретичний розрахунок, аналіз та контролює проведення випробувань.

Після цього автомобіль оснастили спеціальною апаратурою. «Це британський прилад на основі GPS-навігатора, – пояснює Гліб Сергійович. – На дах встановлюється антена, в салоні – блок із комп'ютером та на лобове скло монітор, з якого водій зчитує показання. Система універсальна, вона може знімати близько 15 параметрів. На цих випробуваннях ми визначаємо нею швидкість проходження на точці вимірювання шуму шин, а при визначенні зчеплення на мокрому покритті - точну дистанцію гальмування ».

Нарешті, коли автомобіль та шини дуже скрупульозно були підготовлені командою випробувачів до заїздів, настає момент істини: «наш» Logan із нашими шинами виїжджає на трасу полігону. За кермом інженер-випробувач Артем Нікітін. І поки готується обладнання на майданчику виміру рівня шуму, він, нарізуючи кілометри кіл, розігріває шини.

Сам майданчик – це ідеально рівний відрізок траси, покритий спеціальним асфальтом і пройшов сертифікацію в міжнародному центрі для того, щоб подібні майданчики в усьому світі мали абсолютно однакові характеристики. З одного та іншого боку її встановлюються і, під наглядом мого колеги по відрядженню Руслана Шинкоренка, калібруються шумоміри, встановлюється портативна метеостанція для зчитування значень температури повітря та сили вітру, за свідченнями яких стежать Гліб Чекменєв та Андрій Фадєєв, керівник випробувальної лабораторії. Андрій Сергійович також контролює і температуру асфальту. А правильність усіх вимірів та занесення точних даних до протоколу контролює Руслан Шинкоренко. Всі ці показники, а на кожен із них є свій допуск, наприклад, пориви вітру, не повинні бути більше 5 метрів за секунду, впливають на результати випробувань.

Всього для розрахунку контрольної швидкості, яка за методикою дорівнює 80 кілометрів на годину, і рівнем шуму, що створюється шинами, необхідно провести чотири заїзди в інтервалі швидкості від 70 до 80 км/год і 4 заїзди від 80 до 90 км/год.

Самі випробування виглядають не так ефектно, як лабораторно-дорожні, коли машини з вереском шин і писком гальм проходять на швидкості «змійку» і виконують інші фігури «вищого пілотажу». Тут все більш прозаїчно. Особливо вимірювання рівня шуму: просто між шумомірами на заданій швидкості проїжджає автомобіль, а Гліб Чекменєв та Андрій Фадєєв фіксують у протоколі показання приладів. І так щоразу. Але бувають і незалікові заїзди, коли трапляються пориви вітру чи автомобіль не витримує контрольну швидкість. І так, перший, другий, третій заїзди, четвертий, п'ятий, шостий. Прилади реєструють швидкість, децибели, температуру асфальту та повітря, силу вітру. Все буденно, але результати мають вирішальне значення для подальшої долі шин.

І ось перша модель свій іспит склала, автомобіль перевзувається, і все починається спочатку. А потім той же автомобіль і ті ж шини, пройшовши підготовку на випробування гальмівних властивостей, виходять на старт «мокрого» майданчика. Але перед цим «наш» Logan комплектується еталонними шинами, на яких авто проводить тестові заїзди випробування гальмівного шляху. А потім ця ж дія повторюється на наших шинах. Розгін - гальмування, знову розгін - і знову різке, «підлогу», до спрацьовування ABS, гальмування з реєстрацією результатів. І так по колу щоразу, після чого автомобіль знову «взується» в еталонні шини, і знову – розгін – гальмування. На цей раз для підтвердження тестових результатів. Цей постійний порядок зберігається при випробуваннях всіх моделей шин: еталонний заїзд, випробувальний, і знову еталонний.

На той час свою обкатку закінчили наші нові шини 225/60R18 Astarta для Geely. Як зазначив водій-випробувач Андрій Юхарєв, який обкатував їх на «Форді»-пікапі, шини йому сподобалися: «вони м'які і добре тримають дорогу».

Після підготовки автомобіля і шин до випробувань, наші Веl-403 пройшли так само коло випробувань, що перед ними наші серійні шини, і показали, підкреслю, за попередніми розрахунками, хороші результати і зі зчеплення з мокрою поверхнею, і за рівнем шуму.

Так само, знову-таки, за попередніми розрахунками, підтвердили свої сертифікати за всіма показниками шини 175/65R14 моделі Bel-264 та 185/60R14 моделі Bel-256.

Остаточні розрахунки проведуть та підіб'ють підсумки випробувань фахівці чеського міжнародного сертифікаційного центру. Вони ж видадуть сертифікати та повідомлення про підтвердження відповідності всіх шин, що проходили випробування, вимогам Правил 117 ЄЕК ООН.

Втомлені, але задоволені, ми з Русланом Георгійовичем «пакували валізи» у дорогу, в якій, звичайно ж, були свої пригоди, «перебіжки», очікування і безсонна ніч. Так, нелегкий хліб у відрядженого, але в даному випадку цікавий своїми результатами.