Турецькі та індійські шини сьогодні

У наші дні, коли шинний ринок заполонили бренди, родом із південно-східної Азії, покришками, розробниками яких виступають китайські, тайванські або корейські компанії нікого не здивувати. Воно й зрозуміло - примелькалися. У той же час, середньостатистичний автовласник, який не особливо стежить за досягненнями в даній індустрії, не чув про такого явища, як, наприклад, індійські або австралійські автопокришки. Так, це куди більша екзотика, ніж звичний Китай з його GTRadial, відомим по лінійці Champiro, або той же Nankang, чий модельний ряд удосталь представлений в наших магазинах. Однак те, що така гума слабо популярна в СНД і взагалі, як кажуть, «не на слуху» аж ніяк не означає, що країни на зразок Індії, Австралії чи Туреччини не мають своїх представників на світовій арені шинної промисловості.

Вже досить давно і досить успішно, судячи хоча б за обсягом експорту до інших країн, веде свою виробничо-дослідницьку діяльність турецький виробник автопокришок Lassa, компанія Brisa, заснована 1974 року одним із найбільших конгломератів країни – Sabanci Group. Спочатку компанія розвивалася, як кажуть, самотужки, але вже в 1988 році, коли Sabanci уклала договір з японською корпорацією Bridgestone , Brisa стала спільним надбанням двох найбільших концернів, і новостворений нею бренд Lassa вийшов у світ, тим самим фактично поставивши на себе нелегку місію представляти Туреччину на шинному ринку Азії та Європи. З легкої руки японців, колишнє досі пересічним підприємством «озброїлося» новітніми на той момент технологіями, що дозволило покришкам, що виходили із заводу компанії, гідно конкурувати із західними розробками.

Під маркою Lassa у магазинах України можна зустріти такі моделі шин, як зимові Lassa Snoways Era , що наочно демонструють високий рівень технічного розвитку власного дослідницького центру компанії, літній модельний ряд з гордістю представляє передова розробка наукової бази Brisa, літні автошини Lassa Impetus 2 . За цінової політики, яку веде Brisa щодо свого дочірнього бренду, ці шини вкрай цікаві, як порівняно недорога альтернатива дорогим західноєвропейським аналогам. Нагадаємо, що перелічені найменування – особисте досягнення турецьких фахівців.

На даний момент (2012 рік) вироблення продукції турецького шинного магната складає близько 10 млн одиниць на рік, проте проект зі збільшення потужностей добре інвестується тим же Bridgestone, таким чином незабаром очікується зростання виробничих показників компанії, що виготовляє не тільки легкові та вантажні, але також покришки для сільгосптехніки, що мають міжнародний сертифікат якості. Про серйозність виробництва говорить факт, що на заводі в Ізміті разом з Lassa ділить конвеєр продукція японської марки Bridgestone, а на підтвердження авторитетності бренду варто зауважити, що близько 30% випуску покришок турецької марки йде на заводську комплектацію автомобілів таких концернів, як Mercedes-Benz, Ford, FIAT, Mitsubishi, Hyundai та ін.

Мережа збуту Lassa вже охоплює такі далекі райони, як Азіатсько-Тихоокеанський регіон, але, звичайно, левову частку експорту компанія здійснює до західної та східної Європи – тамтешня дистриб'юторська мережа включає 30 європейських країн. Ось чому, говорячи «турецькі шини» ми, звичайно ж, маємо на увазі Lassa. Мабуть, це справді істинно турецький шинний бренд, що пробився до нас на ринки та магазини.

Автопокришки індійського походження відомі нам переважно під одним-двома брендами. Їхні імена - Apollo і Ceat.

За період з 1976 року фактичного старту діяльності по 1991 рік індійська компанія Apollo Tyres встигла пережити особистий «урядовий переворот», відкрила два заводи, і підготувала хороший ґрунт для того, щоб стати третім з найвизначніших виробників автошин у себе на батьківщині. Найбільш активне нарощування потужностей довелося для компанії на 00-ті. Цей же період дав плоди у вигляді співробітництва з всесвітньо відомим концерном Michelin Крім того, виробник розширив сферу свого впливу в шинній промисловості, викупивши завод у Південній Африці, що колись належав Dunlop, і придбавши голландську Vredestein Banden. В результаті нарощуючи потужностей, до кінця минулої десятирічки Apollo помітно підвищив свою присутність на ринку євро-азіатського регіону, посиливши експорт у ці країни.

В амбітності планам компанії не позичати – після досягнення позначки обороту 2 млрд . доларів, протягом 2012-2017 років індійський розробник серйозно має намір «наздогнати і перегнати» багатьох своїх конкурентів, увірвавшись до ТОП-10 світових виробників, і розділивши таким чином місця з європейськими, японськими та американськими колегами по цеху.

Інший бренд, який представляє інтереси Індії на шинному ринку - це, звичайно ж, CEAT . Не вдаючись у довгу передісторію про багаторазове ходіння компанії з рук в руки, зупинимося на тому, яке нині становище індійського виробника у світі.

Під патронажем групи Pirelli , За якою формально числиться CEAT, компанія здійснила значний технологічний стрибок, нині будучи «постачальником» на наші ринки високоякісної та конкурентоспроможної гуми всіх типів. Оскільки спочатку ключовим моментом усіх розробок CEAT була хороша пристосованість до важкопрохідних доріг Індії, шини цього виробника завоювали репутацію потужних і зносостійких, не бояться різких ударів, колдобин та іншого. Позиціонуючи продукцію, що випускається таким чином, компанія досягла непоганих успіхів на своїй ниві, хоча і повноцінного визнання у формі скаженої популярності, як бачимо, так і не досягла (принаймні в СНД). При всьому цьому не хто-небудь, а саме CEAT з усіх індійських виробників шин веде найактивнішу експортну кампанію - покришки цієї марки йдуть на ринок понад 110 країн усього світу, хоч і потужності порівняно невисокі: на сьогодні в його розпорядженні два заводи в рідному бренду. Індії, і два - на території острова Шрі-Ланка. Оборот компанії при щорічному виробленні понад 6 млн. дол. шин дорівнює 630 млн. доларів.

Серед найпомітніших моделей бренду – літні шини CEAT Spider та фрикційна зимова модель, названа CEAT Formula Winter . Обидві моделі шин активно випускаються також на турецькому заводі Pirelli, яка, нагадаємо, володіє правами на турецьку марку.

Свого представника на ринку має і Австралія. На європейський шинний ринок ця країна вийшла завдяки зусиллям маловідомих компаній, таких як, зокрема, PDW. Бренду Altenzo , що є дочірнім у сімействі PDW, на сьогоднішній день немає ще й 5 років, але завдяки гарним рекламним акціям світ дізнався про молоду марку, як про виробника першокласних шин для високошвидкісних автомобілів. Не варто, однак, думати, що на цьому сегменті перелік продукції бренду закінчується – шини Altenzo також випускаються в модифікаціях для бюджетних седанів та машин представницького класу, щороку під австралійським лейблом розростається лінійка моделей позашляховиків.

моделі цієї компанії, що з'явилися в останні пару років, були непогано сприйняті публікою, і є всі підстави вважати, що в найближчі роки асортимент гуми Altenzo розростеться до нових найменувань, успіх яких ляже в основу входження бренду в число лідерів свого ринкового сектора.