«Дніпрошина» та «Белшина»: Від конкуренції до співпраці

Представники ВАТ «Бєлшина» та ТОВ «Інтершина УА» розповіли про те, як почали співпрацювати колишні конкурентами білоруська та українська шинні компанії.

Для запуску першої черги Білоруського шинного комбінату були задіяні суттєві ресурси з усієї країни, і активну участь у цьому брали зокрема фахівці НДІ КДШ на базі Дніпропетровського шинного заводу. До речі, деталі (протектор, боковини, крила) для першої білоруської шини були виготовлені саме на цьому заводі та передані БШК як подарунок. Незабаром діючий завод КДШ у Білорусі, по суті, нічим не відрізнявся від свого «собрата» в Україні.

Минали роки, перестала існувати велика багатонаціональна країна - СРСР, але, незважаючи на всі труднощі, "Белшина" продовжувала працювати, створювалися нові цехи, освоювалися нові типорозміри. На жаль, дещо інша доля була уготована «Дніпрошині»: вже давно немає НДІ КДШ, а сам шинний флагман України фактично припинив своє існування. А нещодавно стало відомо про те, що ТОВ «Інтершина УА» та ВАТ «Белшина» розпочали тісне співробітництво.

«До керівництва "Белшини" звернулися представники компанії ТОВ "Інтершина UA" з пропозицією про організацію технологічного процесу з випуску своїх шин у нас», – розповів провідний інженер-конструктор пристосувань та технологічного оснащення КТО ЗКГШ «Белшини» Ігор Півень і продовжив. - Були тривалі переговори, у вересні минулого року ми з колегами їздили до наших українських партнерів, щоб оцінити їхнє оснащення, яке вони хотіли передати "Белшине" під випуск своєї продукції, та технічні можливості для цього. В результаті величезної роботи наприкінці грудня минулого – у січні поточного року за off-take проектом розпочато випуск сільськогосподарських шин серії Agropower. Технологічна оснастка та конструкторсько-технологічні карти були надані "Інтершиною". В даний час освоюємо ще 6 типорозмірів шин у нас на ЗКГШ і два – на ЗМШ. Фактично, це перспективні розробки "Дніпрошини", які підприємство не встигло освоїти до свого закриття. Даний проект можна назвати взаємовигідною співпрацею з хорошими перспективами: з одного боку його плюс у тому, що "Белшина" працює по повній передоплаті замовника, з іншого боку, продукція, що випускається на замовлення "Інтершини", не має наших аналогів - за винятком шин 710/70R42 , Але вони відрізняються за навантаженням».

Роботу насправді виконано велику і є реальні результати – шини фактично відродженого українського бренду знову в строю, хоча зовсім нещодавно їм, як і підприємству загалом, загрожувало повне забуття. Нещодавно на «Белшину» приїхав представник українських партнерів директор компанії ТОВ «Інтершина UA» Дмитро Сухоненко, який розповів про непрості часи в житті українського флагмана шинної індустрії.

«Я сам виходець із "Дніпрошини", де працював начальником управління продажів, - зазначив він. - Трохи почну з передісторії, щоб було зрозуміло, чому зрештою ми з'явилися на "Белшині". У 2010 році, ще за колишнього керівництва, заборгованість держави перед підприємством з ПДВ становила близько 7 місяців роботи заводу. У таких умовах працювати було просто неможливо, оборотних коштів не вистачало і завод уперше за всю історію зупинили. Простояли ми майже рік. Відповідно, розпродали всю продукцію, яка була на складах, і розпочався процес банкрутства. Були великі кредитні заборгованості перед п'ятьма українськими банками. Державний "Укрексімбанк" викупив усі наші борги та запропонував повторно запустити виробництво, що й сталося 31 грудня 2011 року. Так ми пропрацювали три роки доти, як почалися відомі події в країні. Змінився уряд та правління "Укрексімбанку", і всі проекти підтримки підприємств, прийняті раніше, були заморожені на рік. І знову без оборотних коштів та повернення ПДВ завод зупинився. Минуло ще півроку і "Дніпрошину" почали розбирати на металобрухт...»

За словами пана Сухоненка, було прийнято рішення викупити обладнання, що залишилося, і оснащення. «Спочатку планували, що випускатимемо продукцію у своїх колег на "Росаві" у Білій Церкві, - розповів він. - Пощастило туди обладнання, але невдовзі там сказали, що потрібно мінімум 3-4 роки, щоб почати виробництво, але ж за цей час наші типорозміри морально застаріють і стануть неконкурентоспроможними! І ось у той непростий для нас час ми вирішили "постукатися" на "Белшину". Були неодноразові зустрічі з генеральним директором Олексієм Яковлєвим та багатьма іншими керівниками та фахівцями підприємства, численними відрядженнями. Порядку року обговорювали умови оплати та розрахунок собівартості – у нас дещо різні підходи до цього. Добре, що всі зусилля не були марними і сьогодні наша продукція виробляється на "Белшині", більше того, асортимент лінійки поступово розширюватиметься. Але в цьому плані ми постійно звіряємося з белшинівськими колегами, щоб моделі та типорозміри наших шин не перегукувались і ми не стали конкурентами один одному» .

Пан Сухоненко також зазначив, що було цікаво спостерігати за фахівцями «Белшини», коли вони приїхали на українське підприємство. «Ми їх зустріли, по дорозі в машині жартували, а коли вони зайшли на завод і побачили, що там залишилося… Треба було бачити вирази їхніх облич: ступор, оніміння… Не дивно, після такої стабільної, оновленої "Белшини" бачити виробничу розруху», - Розповів він.

На питання про те, чи варто мета відродити «Дніпрошину», пан Сухоненко відповів: "Дніпрошину" ми не відродимо – підприємство порізане і здано в брухт. Простіше з нуля в голому полі побудувати завод, ніж відновлювати те, що залишилося. Можете оцінити масштаби руйнування фотографіями. Наше підприємство було менше "Белшини", але ми ніколи не думали, що нас так просто можна закрити та знищити. Так, були важкі часи, так, завод часом стояв, ми акумулювали кошти, я їздив Європою в пошуках кредитів, знову запускалися і працювали. Проте "Дніпрошина" фактично зникла з лиця землі. Сьогодні взагалі із 24 великих заводів нашого міста працюють 4-5, решта стоять – такі реалії. Зараз говориться про європейський вектор, але, наприклад, наша продукція не сертифікована для Європи, щоб туди зайти на комплектацію потрібно пройти величезну кількість випробувань і отримати необхідний сертифікат. Тому говорити про те, що ми зараз розвернемося, а потім підемо назад на Україну, я не можу – немає такої можливості. Останні 10 років ми були конкурентами, але з волі обставин працюємо разом. Ми прийшли зі своїми ідеями, конструкторськими картами, сподіваємося, що щось корисне для себе зможе взяти і "Белшина", щось – ми в неї…»